Із нічного
Коли тебе збентежить ностальгія
і дзиґарів замре веретено,
як снігова, ревнуюча завія
вдиратиметься у нічне вікно,
на виворіт щоб вивернути душу
і висотати пам'ять унівець,
ти із волосся сніговій не струшуй,
мине під ранок цей тривожний герць…
Перегорнувши спогадів сторінку,
іди вперед, накинувши пальто.
Як хтось, колись сказав: шукайте жінку –
без неї у цім світі ми ніхто.
18.11.22р.
Немає коментарів:
Дописати коментар