Ракетопад
Де роздуми глевкі, як глина –
знеструмлені міста живуть
й згадати те, що ти людина
із кожним днем складніше тут.
Там тхне отрутою із вирви
і нерви майже на межі,
а ще недавно мир був мирним
і не воєнні рубежі.
Віконним рамам протяг ребра
в розбитий «градом» склопакет
лоскоче, ніби так і треба,
під «дружнім» обстрілом ракет.
03.11.22р.
Немає коментарів:
Дописати коментар