Під обстрілом
Серце налите сумом,
болем сповнене теж.
Як ти тепер без струму,
місто моє, живеш?
Знову летять потвори
в небі їх силует.
Сіє росія горе
запусками ракет.
Плаче шкелет будинку
вікон очі пусті,
в пустку задме сніжинку
на обгорілий стіл.
Зійдуться душі вбитих –
дітлахів і батьків.
Долі людські розбиті.
Боже, ти цьо́го хотів?
25.11.22р.
Немає коментарів:
Дописати коментар