Вольниця

Вольниця

Я не люблю липкої крові

і не липкої не люблю,

насип-но, доле, козакові

кишені повні тютюну, 

іще даруй коня до шаблі

і до пищалі срібних куль,

хай ворог каже: «Ви ослаблі!» –

а ми їх множимо на нуль.

Зриває вітер шапку-бирку,

дощем запахло у степу…

налий коряк мені горілки,

дай змити споминів ропу.

Речуть на все є воля Божа

для домозрощених рабів.

На долю скиглити негоже

й на Бога проливати гнів.

Розкочегарю носогрійку*,

додам туди чортополох,

нехай біжить судьба-злодійка

з куцим навперегін удвох.

А ми з конем у степ широкий

де вольності буяє дух.

Спокійно нам там, де неспокій.

Пора. Здається, дощ ущух.

17.11.22р.

*Носогрійка – люлька.