Купає мати сина у любистку,
про горлицю наспівує пісні́,
вишиванку одягне чисту-чисту,
в дитячі очі зазирне ясні…
А в тих очах вся доля України:
й вогонь любові, й вогнище війни,
й закохані світанки солов’їні
і перші, ніжні проліски весни…
Побачить долю всю, мов на долоні
і злети, і падіння в чагарі…
Мабуть, тому, що серце не холодне
і сивіє волосся матерів.
06.06.21р.
Немає коментарів:
Дописати коментар