16 червня

Душі не злікувати смутком.

Від сліз посохли й дуба віти,

як віє від печалі трунком…

Журбою не змінити світу.

Спіткала доля нас трагічна:

у тих, що виїдуть до Дону,

затухнуть поминальні свічі,

шляхи забудуться додому…

Потому (як минуть століття)

насіння бур’яну погане

повернеться до степу – вбити,

кровиці випити з Лугані,

спаплюжити святині Січі,

украсти хорогви й віру.

Та пам’ятайте: ви не вічні!

Не брат козак вкраїнський – звіру.

14.06.21р.