До річки

(із циклу Карашинські жита)

 

Дорога ця вела до річки,

поміж полів овес де зріс,

а ми натомість мали звичку

іти крізь хутір, через ліс…

Хати́ там до землі схилились

і марилися відьмаки…

В собі шукали хвацьку силу

дійти юрбою до ріки.

Але було, що самотужки

отой фільварок мав пройти

і бігли ноги мої пружко

через жахіття до мети.

Не зваблюють з тих пір проспекти

сліпучим сяйвом ліхтарів,

бо в пам’яті моїй не стерти –

той хутір де не біг – летів.

02.06.21р.