Столичне

Як просто трамваю, обмежень нема,

є рейки: від краю до краю…

Його не лякає холодна зима

в обіймах столичного раю.

Він знає в обличчя усіх, хто з шести

прокурює кожну зупинку.

Питає поважно: «Мо́, Вас підвезти?

Мій шлях через школу до ринку...». –

Буває насяде вагон циганви

копійку за душу не сплатять.

Заремствують Роми, немає грошви,

барон в нас хіба що багатий…

Провінцію манять столичні вогні,

на котрі свій вид вони мають,

вдивляються важно в попа́л* у вікні…

Як просто тут жити трамваю.

11.06.21р.

*Попал – відбиток.