Вільготний ранок манить за поріг.

Він пахне: жовтнем, осінню, грибами...

Не тяжить ні буденними думками,

ні листопадом на краю доріг.

Люблю згубитись в лісі край села,

де гомін вітру і роси сережки

в житті ніколи не зведуть зі стежки,

яка мене у глиб душі вела.

З душею залишуся сам на сам.

Сьогодні, мабуть, це – найкращі ліки…

вони зціляють і лікують тільки

лишайте таємницю небесам.

29.09.20р.