Молись про осінь. Злука не любов
у небосхилі є зоря розлуки…
Я відчуваю її вічний зов
та не відпустять в путь мене онуки…
Андрійку треба шабля і коня
маленький Орест випрохав у діда…
Труджуся для бешкетників щодня.
Куди тому Енею з «Енеїди»?
Онучечці косички заплету
і, звісно, любу ляльку спелинаю.
От спеленав. Та каже, що не ту.
Жінки такі з дитинства. Правда, Галю?...
Молись про свою осінь золоту…
11.09.20р.
Немає коментарів:
Дописати коментар