До саду підкрадалася зима,
її відчув у димнім ароматі,
хоча його ще зовсім небагато
та іній хризантеми обійма.
І лід ховає воду у відрі
такий тонкий, неначе павутинка…
О, сонечко, побудь іще хвилинку
твоє тепло мов дар на олтарі.
Коротшають і так недовгі дні,
темнішими стають холодні ночі…
Чи треба так, чи жовтень це наврочив?
Де горобини жевріють вогні...
22.09.20р.
Немає коментарів:
Дописати коментар