Ти зупинив триклятий «руський мир»,
Солдате, досі невідомий
Тебе іще чекають вдома
І мати не шукає між могил.
Для неї ти лишаєшся живий,
Десь у ворожому полоні.
Посивіли смолисті скроні
І дощ тебе вмиває яровий…
«Коли ж повернешся додому?
Шоста весна пішла степами...»
Чекає сина серце мами,
А він навічно – невідомий.
09.08.20р.
Немає коментарів:
Дописати коментар