Карпатське

Ми Совість спродали за куш.

Ще не народжене убили.

Ні граму не шкода нам душ

Межи дерев померлих туш –

Корчі - хрестами на могилі.

По лісу небо сльози ллє.

Земля несе їх у долину…

Хтось відхрестився – не моє!

Та час розплати настає –

Природа знищує людину.

Немає Бога у душі.

Кругляк укладено в обози,

В кишені «круглі» бариші…

Але забули торгаші,

Не повені то – неба сльози.

                                   04.11.17р.