Казав мені старий Кандиба: –
Хватить усім, якщо на дибу
Хоч раз у місяць марнотрата!
Зросте і пенсія й зарплата.
То може ще б і пожили…
Та що поробиш, як – хохли.
Хоча такими жити легше…
(Забивши люльку, старий, крекче) –
Бо що, скажи, із нього взяти?
Що під рукою все до хати…
А українці другі люди.
Ті, сину, справжні правдолюби,
А так… (Махнув на білий світ).
Побрів до свого двору дід.
Та обернувшись ще сказав: –
Я, синку, вже життя пізнав.
Ось шрами, хірургічні шви…
В житті пройшов я дві війни.
Мій прадід теж казав – юначе!
За вами доля ще поплаче…
Чи бути нашим хоругвам
Тепер вирішувати вам.
01.11.17р.
Немає коментарів:
Дописати коментар