Ти де, козаче? Знає тільки степ.
Бо рясно-рясно всіяний кістками.
Омитий кров’ю. Довгими віками
Оплакуємо ми твій братський склеп.
Не має ні могил, ані хрестів.
Така ціна є вольності народу.
Тяжка оплата за свою свободу.
Щоб вітер тут привільно гомонів.
Не степ ридає-виє, а душа.
Її не вбили гради-урагани –
Козацький дух не зломлять бусурмани!
Не рухне стрій козацького коша.
Перестраждали тисячі халеп.
Лише ростуть і множаться могили.
Це все сини, які тебе любили,
Козацький милий український степ!
21.11.17р.
Немає коментарів:
Дописати коментар