Збудеться

Збудеться

          «…І буде син, і буде мати,

                                   і будуть люди на землі»

                                                   (Т.Г. Шевченко)

Мовчить знесилена Вітчизна.

Знекровлений тече Дніпро.

Хто справить по загиблих тризну?

Якщо не ми, то вже ніхто.

Відмиють руки московити,

коли стече з багнетів кров

і стануть вчити нас любити,

і, що нацисти – полк «Азов».

Чи ти помреш, козача славо,

безвісно павши у степу?

Чи вбереже тебе Держава?

Чи здасть московському попу

на поталу? Так вже бувало

в історії твоїй не раз.

Синів загинуло чимало.

Молитвам Господу про нас

не хоче небо посприяти

і часто думається м’ні:

хай буде син,

             хай буде мати,

на цій знедоленій землі.

22.02.24р.