Приходь, синочку, на вечерю
На столі хлібина, біла скатертина,
в рамочці маленьке фото край стола.
Зачекалась мати на вечерю сина,
вже й свічі пломінчик вигорів дотла.
«Де ж ти любий сину, первісточку милий?
Ні земля, ні небо не дає відвіт.
Полетіла б ненька, аби мала крила,
став мені немилим без дитини світ».
Кляті московити наробили лиха,
убиває діток путін-лиходій.
Поцілує картку та заплаче тихо:
«Си́ночку, сино́чку, чи те ще живий?»
Полетять лелеки знову світ-заочі,
журавлі курличуть, але ще не звуть.
Без тебе сумую на землі, синочку,
дуже одиноко мені стало тут.
20.02.24р.
Немає коментарів:
Дописати коментар