Крижане серце

Крижане серце

Вичахне кава. З твоїм поцілунком

губи терпкими не стануть ніколи.

Все, що набуте у наших стосунках,

пахне, здається, мов квіт матіоли.

Вітер фіранку легенько тріпоче.

Хоче спочити натомлене тіло.

Де там спочинеш в обіймах дівочих?

Серце у грудях, мов птах, затремтіло.

Риком драконовим вирветься стогін.

Тіло, як змій-перелесник зав’ється…

Ніжною Гердою стала сьогодні.

Лід розтопила у Каєвім серці.

02.02.24р.