Прощання з вереснем
Росою вересень умився
й пішов собі за виднокрай,
лишивши яблука у мисці
для жовтня, йди його стрічай,
нехай не бідкається красень,
що сивіє щоранку сад,
така краса, на вітах рясно
ще дозріває виноград…
крізь подих бабиного літа
лише півкроку до мети,
вогонь розцвів багрянолистий,
зібрався, вересню, то йди.
30.09.23р.
Немає коментарів:
Дописати коментар