Осіннє безсилля
Осінь обдере до слова.
Вірші голі, мов дерева.
«А написано чудово» –
бовкне сніжна королева.
Й понесуть її скажені
олені десь по долини…
що поробиш, певно, гени.
Тілько вітер моцний лине.
Обриває кожну фразу
і розтрушує довкола.
Не була іще ні разу
моя думка така квола.
14.09.23р.
Немає коментарів:
Дописати коментар