Уже буде так, як буде
(та навряд щоб краще).
Привели до влади люди
одне непутяще.
Нам би воя, козаченька
із конем у збруї…
Зажурилась рідна Ненька:
«Не сини, – холу́ї!»
Підступили під кордони
варвари-ординці,
зариваються і стогнуть
в шанцях українці.
Ніби й треба небагато –
спини військо хиже,
а воно собі в Карпатах:
то шашлик, то лижі…
Лихо, лихо Україні
і така ж година.
Зустрічає в домовині
мати свого сина.
Поголосить, поридає
омиє сльозами…
То для них війни немає,
а сина для мами.
Не дивіться винувато
у гарматні жерла.
Чи дадуть нам заспівати
ще колись: «Не вмерла…»?
29.01.22р.
Немає коментарів:
Дописати коментар