Ліси благають спокою і тиші.
А всюди п’яні крики пилорам.
Чи киснем ти, людинонько, не дишеш?
Ду́ші дерев це не дешевий крам.
Вони живі. В них є своє потомство.
Вони колишуть, мов дітей, – гілля.
Настане і твоїм онукам помста –
безчинств не терплять небо і земля.
За все в житті нам прийдеться сплатити.
За кожне древо і за кожний кущ.
Бо зрубані ліси, як вбиті діти.
Тож не вбивай і не тривож їх душ!
Немає коментарів:
Дописати коментар