Смак пам’яті

Зламані крила у мрії.

Ранок в кімнаті німий.

Серце вкриває завія

і телефон мовчазний.

 

Пісня твоя лебедина

й досі лунає мені,

ласкою сповнена лине,

як забуваюсь у сні.

 

Бачу закохані очі,

ллється дзвіночками сміх…

І прокидатись не хочу,

щоб не замів згадки сніг.

 

Вітром розтріпані коси,

губи червоні, мов мак.

Я пам’ятаю і досі,

яка ти на смак.

17.01.22р.