Стає на серці п’янко-п’янко
і відлітає геть жура
коли калинові світанки
прийшли до берегів Дніпра
дивився на схід сонця вчора
а в нім багряний падолист
стелився ніби коць Аврорі
і ночі тьму долала млість
і напувала Божий ранок
а на барвінковому тлі
калиновий палав світанок
найкращий на моїй землі.
02.10.21р.
Немає коментарів:
Дописати коментар