розмова з Наталкою Фурсою
Ще трішки ночі та
й настане ранок.
Не виганяй
непрошених думок.
А час ятрить
твої душевні рани
і так ятрить,
що аж Архангел змовк.
І миті ці не
кращі, і не гірші.
Тече вода, всьому
приходить строк.
Нові лягають на
папері вірші…
Не виганяй
непрошених думок.
Життя минає
ніби і не з нами.
Й несе комусь
вінець, комусь – вінок.
Переболить,
угоїться словами.
А нині біль, що,
аж Архангел змовк.
15.10.21р.
Немає коментарів:
Дописати коментар