Без цукру чай прогірклий, як життя.
Іду вперед із долею
ми квиті,
просіє час
невдачі через сито,
лишиться тільки
істина і я,
і згоїни від
пройдених шляхів.
Земні дороги
жалості не мають,
мені б ще
трішки постояти з краю,
послухати великий
хор птахів.
І можна сміло вирушати
в путь.
За ніччю завжди
наступає ранок.
Коли виходиш ген
за межі рамок
тоді життя і розумієш
суть.
11.10.21р.
Немає коментарів:
Дописати коментар