Ранковий гріх

 

Цілуючи безперестанку,

забувши усе та усіх,

кармінові губи світанку

мене обрікають на гріх.

Свій прогріх тримати не в змозі.

Щоранку чекаючи знак,

спішу до Дніпра по дорозі,

де неба палає маяк.

І сонце вітаю уклінно,

як тільки зоря настає.

Я просто, моя Україно,

закоханий в небо твоє.

28.08.21р.