Буслики сидять на стрьомі.
Час на південь відлітати.
Їх лякають невідомі
тучі темні та кошлаті.
Я встаю раніше сонця,
аж хапаюся за серце.
Літо випите до денця.
Зачиняє двері серпень.
І змиритися не можу,
і прийняти не бажаю!
До весни тягнути ношу.
На частини душу крає.
Зорі падають додолу
літечка останні миті…
– Мамо! Я не хочу в школу!
– Треба, донечко, ти – вчитель!
19.08.21р.
Немає коментарів:
Дописати коментар