Міжсезоння

Думка стала жовтою, як липа,

очі ніби небо – голубі.

Вигорає сонце смолоскипом,

вигріває спини голубів.

Замете невдовзі, захурделить

і різдвяні будуть мріти сни.

А зима до рук своїх пастелі

візьме малювати до весни.

Розмалює поле білим снігом,

замережить серебром шибки,

вітер виє попід змерзлих вікон,

заскавчить й тікає до ріки…

Але поки сонце смолоскипом

вигріває спини голубів,

думка стала жовтою, як липа,

очі ніби небо голубі…

28.08.21р.