Ой на Івана...

Ні вогнища, ні папороті цвіту

лише асфальт і куриво авто.

На перехресті збоченого літа

уваги не звертає вже ніхто

на голос трав, на запах сінокосу,

на шепіт ночі, тихий спів ріки...

Спускаються, мов мавки, свіжі роси

і спогадом торкаються щоки.

Та чи розбудять скам'янілі душі?

"Прокинься, люде!" - заволав левкой...

А люд не чує. Ніби й не байдужі

і тільки пісню хтось виводить: "Ой...".

07.07.21р.