На грунь присіла хмарка біла.
Світ Божий в
неї на долонці.
Вона можливо й
не хотіла,
але ясне
закрила сонце.
А промінці – немов
прочани.
Дзумлять над
різнотрав'ям бджоли.
І п'є зело
густі тумани.
До неба лине
вітер кволий...
Мене навік
заполонили
смереками порослі
гори
і їх безмежні
полонини,
і Черемош в
негоду чорний.
02.07.21р.
Немає коментарів:
Дописати коментар