Ось ми і зустрілись, сорок сьоме літо,
Чи заплаче дощик, чи задріботить?
Полуднева спека, сонечко в зеніті…
То коротка тема – переходу мить.
Пам’ятаю завжди: небо заридає,
Заголосить вітер, обірве дроти…
І нема негоді ні кінця, ні краю…
Дощ моя стихія, до небес мости.
Дякую, Батьки Вам, двічі відмолили,
Не дали у серце влучить сатані,
Діставали сина майже із могили…
Я не підведу Вас у житті цим ні!
P.S
Скільки пережито і прожито,
Скільки ще попереду доріг…
А сьогодні в південь сорок сьоме літо
Упаде на плечі та до ніг.
09.06.20р.
Немає коментарів:
Дописати коментар