Дядько Петро

 У хаті гуляє вітер, миші, вибите шкло.

Двір не тримає порядку і виросла хо́пта*…

А, як же раніше покійний вже дядько Петро

Вичісував начисто все од порогу до плота*…

Ох, же було! І спирався лише на протез.

Все, що держава змогла за «Афган» йому дати.

І не любив він політиків запраних тез.

Був од народження і аж до смерті солдатом.

Іноді сядемо, вип’ємо і мовчимо.

Він про своє, про Панджшерське*, а я про Донбаське…

Як це було і недавно, і дуже давно,

Бо наше життя поєднала доля солдатська.

07.06.20р.

*Хопта – бур’ян.

  Полот – паркан.

 Панджшер – провінція в Афганістані.