Я, звісно, ще далеко не поет.
Пегас дає не зовсім сильні вірші.
Та відділяю мухи від котлет
І слів строкатих буйний вінегрет,
Де відчуття, і враження – найгірші.
Бо подають: або недолюбов,
Або недоприроду, чи сарказми,
Волає в інтернеті – «серця зов».
Нутро – ридає, остигає кров –
Коли читаю авторські маразми.
Де та душа? І де у римі біль?
Шукаю розмір, а його немає.
І розумію це і є та міль –
Не поетична, саме слів кисіль…
І холодом, аж до кісток проймає.
25.12.17р.
Немає коментарів:
Дописати коментар