Друзяки

Друзяки

Запахне ліс після дощу грибами,

туман впаде на крутосхил ярів

і лісовик відкриє древню браму,

приховану у затінку дубів.

Ми не стрічались, певно, триста років.

Чи пам’ятає глиця ще мій слід?

А я лечу, не стишуючи кроки,

мене чекає цей кремезний дід.

Присядемо за столиком на ґанку

змішаємо старезне доміно…

і гомоніти будемо до ранку

та наливати ягідне вино.

23.04.24р.