Оболонь

Оболонь

Спаде вода і знову будуть луки,

травою освіжиться оболонь.

Настане час, візьму сюди онуків,

нехай нап’юся сонця із долонь.

Бо, що вони у стольнім граді бачать?

Куди не кинеш оком скрізь асфальт.

Чи, то пощезла нація козача,

чи душі скам’яніли на базальт?

Біда не в тім, що ми осіли в місті,

що ні́коли звернутись до Богів.

Забули ми, як пахне поле чисте,

як зорепади піють для вітрів.

Колись мій дід мене сюди приводив,

щоб таїну я осягнути міг.

Вже сонце прокидається на сході,

Всевишній Бог сьогодні переміг.

17.03.24р.