Прощай, друже, прощай
(пам’яті Цивірко Миколи)
Земля осиротіла на поета.
У засвіти пішов Микола, друг,
як вміло розставляє смерть тенета
і зупиняє серця перестук
навіки.
Що є буття? Ніколи не пізнаєм.
Куди веде опісля смерті шлях?
Твоє життя наповнене розмаєм
залишиться назавжди у вірша́х,
у слові.
Поети, люди кажуть, не вмирають,
вони від нас ідуть за небокрай.
Тепер і ти знайшов ключі від раю.
Прощай, Миколо, з Богом спочивай.
17.10.22р.
Немає коментарів:
Дописати коментар