Як яблучко біля яблуньки
впало дитя біля матінки –
тулиться до землі: «Забери мене!» –
Не грішними народили нас.
До влади прийшов «робочий» клас…
Біда не омине. Ой, не омине!
А дитинча немите, босе
безхліб’я ще не знало досі
воно ніколи. Ой, леленько, ой ле…
Із голоду помре у муках,
нема ні бульби, ні макухи
навіть лободи… Життя настало зле.
У вовчу скинуть його яму,
а поряд мертву кинуть маму
худесеньку, мов стебло…
Як яблучко біля яблуньки
впало дитя біля матінки
й зерняточком проросло…
29.11.21р.
Немає коментарів:
Дописати коментар