Череда

(із циклу Карашинські жита)

 

Ще віддає свою вологу Здвиж,

проміння сплутав у тумані ранок

і місяця виблискує уламок,

проймає серце світанкова тиш.

П’є подорожник крапельки роси.

Співає перша птаха над водою.

Пора іти в поля за чередою,

аж попід ліс до стомлених осик.

Подалі від нав’язливих людей.

Де сам на сам лишаєшся із лісом,

життя ще дасть надихатися містом.

А тут сьогодні череда іде…

30.04.21р.