Втрачене

Пам'ять устеляє дим,

скільки всього не збулось –

дитяче стало чужим,

сковує серце мороз…

Дні вигорають до тла,

ночі коротші за мить…

Хочеться трішки тепла

маминого, аж кортить.

Але незалежний час

заскреготів на зубах.

Вогник дитинства погас.

Вітер розвіює прах.

16.04.21р.