На березі річки ніч догора.
Роздмухує вітер неба пожар.
Скільки у тиші ранковій добра.
Сонця промінчик пробився між хмар.
Гомін пташиний, хлюпоче вода,
Листя берізки сповідує сон:
«Там, де коса прибережна руда
Ховається зранку лютий дракон.
Бачили змія малі цвіркунці
Мрія у нього злетіти у вись.
Зоряний пил у маленькій руці,
Не віриш мені? Йди сам подивись…» –
Звісно повірю. На сірому тлі
Мальвами небо себе прикраша…
Сталося диво сьогоднішнє і
Казки ранкової хоче душа.
25.04.20р.
Немає коментарів:
Дописати коментар