Душа

Коли біда відходить від порогу,

Людині не потрібні молитви́,

Не дякує ні янголу, ні Богу

І служить вірно демону грошви.

Гне у покорі спину і коліна,

Зриває нігті, срібло добува…

Душа вмирає. Хоч вона нетлінна.

Не мертва ще, та вже і не жива.

Хитається межи світів і люду,

Шукає прихист. Де його знайти?

Вирує світ у чорнім герці блуду,

Душі не помічає самоти.

19.04.20р.