* * *

Я притулю до рани подорожник,

Хай болі зцілить у моїй душі,

Вона болить, а значить непорожня.

Не згинула у травах спориші.

Не зміг біди я осторонь лишитись,

Було хотів та вдача не дала.

Настане час життя збирати жито

Й востаннє сісти на краю стола.

Та не тепер. Колоситься ще нива

У гомоні пташиному пісень

Моя душа завжди була щаслива,

Що Бог дарує пережити день.

24.04.20р.