Підлість

Нема ні краю, ані меж,

Де не ходили ми з тобою

Її стрічали всюди теж,

Бо ніби тінь іде з юрбою.

А вигинається – лоза,

Огидні підбирає форми,

І коли жалить то – гюрза –

Отрути вприсне більше норми.

Усюди бачу її слід,

Вона то – баба чорнорота,

Страшніша тисячі огид.

Ім’я потворі цій: – підлота!

                                 18.16.17р.