Борвій

 

Борвій

Старий маестро грає на дротах,

у димарі протяжно завиває.

Йому коханка, певно, самота.

Навіть птахи збираються у зграї.

А він один відроду на землі.

Перелітає сміло океани.

Та казиться самотньо ув імлі.

Хай казиться. Але чи легше стане?

Нехай здуває цю нічну пітьму.

А промінь сонця всім подасть надію.

Знайти, лишилось, відповідь чому

так одиноко уночі борвію.

17.12.23р.