Надир

Надир

Ось-ось надир постукає у двері.

Сипне снігів, зморозить геть усе.

Зимі підкине шарму та містерій.

Возів у небі місце непусте.

Чумацький Шлях позве до себе в гості.

Та не по сіль поплентаю по нім.

Здається, що у неба високості,

мов фіміам* сільських пічурок дим.

Напитися зимового причастя,

пірнаю з головою у цей вир,

лиш раз на рік і це не надто часто –

у двері тихо стукає – надир.

16.12.23р.

*Фіміам – ладан.