Світанок
Зашарілося сонце над садом,
хоч ще роси холодні стоять.
Ми з тобою за столика сядем,
де росте віковий виноград.
П’є туман із ранкового глека
оболонь й кучерявій вербі
щось клекоче про ранок лелека
у довічно пташиній журбі.
Чи бувають де кращі світанки?
Після жнив оживили ріллю.
І тому на душі стає п’янко
й Україну безмежно люблю.
10.07.23р.
Немає коментарів:
Дописати коментар