Холодні світанки коли, аж біліє роса
і павутина літати властивість втрачає,
сильніше тяжіють налиті свинцем небеса
й останні птахи юрбляться зібравшись у зграї.
Пора покидати улюблені серцю краї.
Чи пахне так щось, як небо твоє, Батьківщино?
Стоять у журбі в позолоту одіті гаї
та приміряють берізки з туманів хустини.
Порину у спогади, стане тепліше душі.
Вже і озимі земля від морозу ховає.
От-от прийде зима у білім своїм кунтуші,
опісля ж настане пора квітневого раю…
30.06.23р.
Немає коментарів:
Дописати коментар