Сумна весна

Сумна весна

Ой, бо, льолі-льолі, що ти плачеш, мила?

Вітер неспокійний, степовий задме,

упаде соколик, поламавши крила,

захурделить з неба снігу макраме – 

біле, наче смерть.

Устеляє поле, де розквітли маки,

де сини поснули, де прийшла весна…

Ой, бо, льолі-льолі, хлопи-гайдамаки,

випили ви лиха чашу, аж до дна,

а було ж по вінця.

Спочивайте з миром, Братики-Герої,

як роса на сонці згинуть москалі.

Скільки Бог відміряв, ви тримали зброю,

вибивали нечисть з рідної землі.

До останнього подиху.

09.03.23р.