Пописунам

Пописунам

(диптих)

І

Іди, Пегасе, серце не тривож!

Бездушному поезія не дасться.

Любов і кров не рима? Так отож.

А кров й любов вже рима, от же трясця.

Пописують душею писуни –

поетика, на жаль, їм не вказівка,

Морфей таким приносить рими в сни

І Ліра любить їх, зрадлива дівка.

Сидять собі до ночі за столом

і виливають на папір полову…

А ми «бездушні» мові б’єм чолом,

звіряючи до грама кожне слово.

17.03.23р. 

ІІ

Поетове чистилище

Потрусив спільноту наче грушу

і тепер збираю залюбки

те, що пишуть писунові душі

і поетів золоті думки

тут, Пегасе, ти не допоможеш,

краще принеси мені саке,

ці спаплюжать і закони Божі,

їх таланти можуть й не таке,

ну-бо наливай по самі вінця,

нехай ллється навіть через край…

Крапку ставлю на своїй сторінці.

А тепер у пекло чи, у рай?

18.03.23р.